3 листопада – 90 років від дня народження українського поета, письменника, публіциста Віктора Лазарука. Член Національної спілки письменників України. Лауреат літературно - мистецької премії імені Агатангела Кримського. Народився 3 листопада 1933 року в с. Дубова Ковельського району в родині землероба і музиканта. Працював учителем, був на журналістській роботі.
Автор збірок поезій «Синь озерна», «Музика верховіть», «Швацькі озера», «Озерний дзвін», «Глаголи землі», «Літораль», книжок нарисів, статей «Сині очі Волині», «Вікна», роману-есе у 2-х томах «Світязь».
Поет - людина особлива. Він налаштовує читача на ту ноту, яка дзвенить у його душі. Майстер ліричного пейзажу Віктор Антонович Лазарук в поезії співтворив з природою.
Йду в ліси, неозорі, безкраї.
Тихо в серці, ні тіні журби.
В кошик пам’яті тихо збираю
Світлі образи, наче гриби.
Розбігаються очі в натхненні:
Скільки їх, з-під чийого пера?
Чистоту я, нагнувшись, у жмені
З лісового беру джерела.
…І, накравши у лісі мелодій –
Гордих, ніжних, з сумними навпіл, –
Повертаю додому, мов злодій,
Висипаю ті скарби на стіл.
І дарма мені лаври чи терни,
Ну який же поет я тоді?
Творить мати - природа шедеври,
Я ж лиш копії, сірі, бліді.
Творчості Віктора Лазарука в бібліотеці присвячена виставка – ювілей «Син озерного краю».
留言