Я ще вернуся неодмінно… До 90 – річчя від дня народження Олександра Богачука

Життєвий і творчий шлях поета бере початок із цілющих джерел Волинської  землі, а саме з села Сокіл Рожищенського району,  де в сім'ї коваля 18 грудня 1933 року народився майбутній український поет. Після війни, закінчивши Луцьку середню школу робітничої молоді, Олександр Богачук вступив на історико - філологічний факультет до Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки. В інституті бере активну участь у літературному житті, починає публікувати вірші. У 1958 році, у рік закінчення інституту, вийшла його перша поетична збірка «Незабутнє». Цю книжку досить доброзичливо зустріла критика. Через рік виходить друга збірка поета «Вересневий грім», яка стала подією в українській літературі.

Згодом одна за одною з'являються на світ книжки: «Зелене руно», «Золота жінка», «Крик попелу», «Стогін землі». Гонорар за останню Олександр Богачук і художник Леонід Хведчук, який ілюстрував книжку, перерахували у Фонд миру. У 1984 році виходить пісенний збірник — «Світи мені, Дніпре». В цьому ж році автор видає збірку поезій «Горно». У грудні 1985 року Олександр Богачук переїздить на роботу до Рівного, де очолює новостворену Рівненську обласну організацію Спілки письменників. У 1988 році виходить остання збірка поета «Цвіт роси».

Десятки мелодій на слова Олександра Богачука створили відомі композитори - Г. І. Майборода, А. А. Горчинський, В. М. Верменич, А. М. Пашкевич, Георгій Мірецький. Такі пісні, як «Тиша навкруги», «Троянди на пероні», «Іду я росами», «Димить туман», «Тихо падає цвіт», «Щедрик», «Журавлі», «Моя родина - Україна», «Заспівай мені, мамо моя» та багато інших апробовані широким загалом виконавців.

 «Мабуть, сила мого поетичного слова насамперед в емоційній правдивості: воно природно пульсувало з моєї душі, тож мені не доводилося заставляти себе шукати риму чи зміст. Я жив ними. Завжди пам’ятав про своє покликання і ніс відповідальність за час, у якому жив і працював, намагаючись триматися вселюдських ідеалів».  

                                         Олександр Богачук

18 травня 1994 року Олександр Теофілович помер у Луцьку. Похований на місцевому кладовищі у Луцьку.

Я ще вернуся неодмінно,

Куди б дороги не вели.

Вернуся - піснею своєю,

Своїми думами вернусь

І тихо з рідною землею

На віки вічні обіймусь.

І повертається Олександр Богачук  у багатій поетичній і пісенній спадщині, яку залишив для нас.

                                                      Бібліотекар Людмила Рихлюк